Віртуальні машини
Віртуальна машина NimbusNexus — це обчислювальний інстанс з одним завантажувальним диском і одним мережевим інтерфейсом на кожну мережу, до якої вона приєднується. VM створюють через POST /api/v1/instance/ у регіоні вашої сесії; усе інше (блокові томи, публічні IP) підʼєднується до неї як окремі ресурси.
Коли використовувати VM
VM — правильний примітив, коли вам потрібні:
- Постійний стан на диску між запитами (база даних, кеш збірок, тривалий воркер черги).
- Повний контроль над ОС — встановлення пакетів, налаштування параметрів ядра, запуск будь-чого, що потребує системного доступу.
- Конкретна конфігурація інстансу — кількість vCPU і обсяг RAM, потрібні вашому навантаженню.
Якщо ваше навантаження не має стану й складається із запитів, зазвичай краще підходять контейнерні платформи (керовані сервіси Kubernetes, serverless-середовища виконання). Межа приблизно така: якщо вас засмутить, що перезапуск процесу стер локальні файли, вам потрібна VM.
Конфігурація та створення
POST /api/v1/instance/ приймає name і spec, який задає конфігурацію VM: architecture і vm_class, cpu (vCPU) і ram (MB), а також volume_type її завантажувального диска (див. Блокове сховище). Також потрібні image (або завантажувальні volumes), щонайменше одна network і щонайменше одна security_group. Серед необовʼязкових полів — sshs (SSH-ключ, який треба встановити), volume_size (розмір завантажувального диска в GB, коли VM завантажується з image; за замовчуванням 5), user_data, metadata і subscription. Для приєднання до мережі провайдера потрібні також bandwidth_mbps і subscription.bandwidth; без них виклик відповідає 400.
Кодів розмірів немає. GET /api/v1/instance/artifacts перелічує в vm_options доступні значення architecture і vm_class для регіону вашої сесії, а також образи, мережі, групи безпеки, SSH-ключі, групи серверів і томи, які ви можете використати. VM працює на flavor-і саме з вашими cpu і ram; якщо такого немає, API його створює. Ціни наведено на сторінці Дані про ціни.
Життєвий цикл
Створення VM асинхронне: POST /api/v1/instance/ ставить роботу в чергу й відповідає {"success": true}, без ідентифікатора. Знайдіть нову VM у GET /api/v1/instance/ і стежте за її status — власним значенням обчислювального сервісу. Найчастіше трапляються такі:
BUILD— VM створюється.ACTIVE— працює.SHUTOFF— зупинена.VERIFY_RESIZE— розмір змінено, VM чекає, поки ви підтвердите зміну або скасуєте її (див. Розміри VM).ERROR— щось пішло не так;faultпояснює, що саме.
POST /api/v1/instance/action запускає, зупиняє або видаляє VM: перелічіть їхні ідентифікатори в servers і встановіть cmd у start, stop або delete. За зупинену VM плата все одно нараховується: тарифікація триває від створення до видалення за планом у subscription.vm (за замовчуванням Monthly). Видалення VM видаляє завантажувальний том, створений з її образу; томи, передані в volumes або підʼєднані пізніше, залишаються в стані available.
Імена й стабільні ідентифікатори
Кожна VM має два ідентифікатори:
id— UUID VM. Стабільний протягом усього життя VM. Використовуйте його в URL, зовнішніх ключах, журналах аудиту.name— зрозуміле людині, будь-який непорожній рядок. Змініть його абоdescriptionчерезPATCH /api/v1/instance/{instance_id}. Не використовуйте його в коді, який не хочете переписувати того дня, коли хтось перейменує VM.
Довідник ендпоінтів нижче використовує {instance_id} у шаблонах шляхів ({server_id} в ендпоінтах інтерфейсів VM); ви передаєте id VM.